докоряти — я/ю, я/єш, недок., докори/ти, рю/, ри/ш, док., кому, чому, розм. кого, що і без додатка. Виражати своє незадоволення з приводу чого небудь, звинувачувати когось у чому небудь; дорікати … Український тлумачний словник
докоряти — дієслово недоконаного виду розм … Орфографічний словник української мови
викидувати — докоряти [I] … Толковый украинский словарь
випоминати — докоряти, дорікати [VII] … Толковый украинский словарь
домовляти — докоряти, дорікати … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
цюкати — докоряти, випоминати … Лемківський Словничок
виварачати — Виварачати: бурчати, докоряти [I(Ів.Фр.);14] рос. «фордыбачить» (Ів.Фр) комизитися, злитись на когось [III] виварачати /виворочати/ – “заперечувати, нарікати” [СБГ, І, с. 97], “бурчати, докоряти” [14, с. 471]; [ІЦ 2009] виварачати: фордыбачить… … Толковый украинский словарь
братися — беру/ся, бере/шся, недок. 1) Хапатися рукою. Братися за руки. 2) за що. Беручи якесь знаряддя, діяти ним, виконувати певну роботу. 3) за що, до чого, рідко чого; також з інфін. Починати яку небудь справу, приступати до чого небудь. || перев. з… … Український тлумачний словник
ганити — ню, ниш, недок., перех. 1) Те саме, що гудити. 2) Докоряти кому небудь; лаяти, сварити … Український тлумачний словник
даремно — розм. даре/мне. 1) Присл. до даремний. || Безплатно, даром. 2) присл. Без серйозних підстав, причин; незаслужено (ображати, докоряти) … Український тлумачний словник